РОЗПРАВИТИ

випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі. Починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти. Гноблений, він (народ) випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (М. Рильський); Де колишнє чайкою тужило, Ти зростаєш, світла наша сило, Розквітаєш в злагоді, в труді, Розправляєш плечі молоді (М. Рильський).

розправля́ти (розгорта́ти) / розпра́вити (розгорну́ти) кри́ла. 1. Повною мірою виявляти свої сили, здібності, можливості і т. ін. Після себе залишили (Дарина і Андрій Гайворони) добро. Добро і дітей… Старший з них розправляє крила… (М. Зарудний); Якби тому хлопцеві дати можливість розправити крила! Якими талантами, якою глибиною мислі, яким дотепом, яким генієм у винахідництві, якою красою мови й пісні блиснув би він перед світом (Ірина Вільде); І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт, Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так! (С. Караванський); // Діяти рішуче, сміливо, енергійно. Тут (у партизанському загоні) він розправив крила, і командир загону словак Ян Смрек сказав: — Ти став орлом, друже (Н. Рибак). 2. Набирати сили, могутності, всебічно розвиватися. Спи спокійно, поет! Україна твоя вже розправила крила орлині так, як мріяв колись ти в жагучих піснях, на засланні, в тяжкій самотині (В. Сосюра);