РОЗПИРАТИ

розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) чиї (чию, чиє), кому і без додатка. Охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певні почуття, переживання і т. ін.). Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (О. Кобилянська); Радість розпирала хлопцеві груди, пронизувала, здавалось, кожну клітину його молодого тіла (І. Кириленко); Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона .. насупилась, гримнула на парубка: “Безсовісний ти, Левку” (М. Стельмах); Глуха неприязнь уже не лише до господині, а й до господаря розпирала серце (Ю. Збанацький).