РОЗНОСИТИСЯ

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує. — Від такого приятеля поли вріж та тікай, а ви з його приятельством носитесь як циган з писаною торбою (Панас Мирний); — Чваниться раз у раз своїм розумом та носиться з тою наукою як старець з писаною торбою (І. Нечуй-Левицький); Носився я з тими листами як із писаною торбою, щиро пишався ними, перечитував (М. Ю. Тарновський).

розно́ситися / рознести́ся за ві́тром. Щезати, пропадати, зникати і т. ін. Та сум бере, що без життя, без плоду, На рій дурниць моє життя звелось, Гадав служити рідному народу, Та чисто все за вітром рознеслось (П. Грабовський).