РОЗІРВАТИ

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди (чоловіче), щоб ти поділив його (гостинець) на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

розрива́ти / розірва́ти за́шморг який і без додатка. Долати труднощі; прориватися з ворожого оточення, з полону і т. ін. Сам хід подій підказував: треба діяти рішуче і негайно, аби розірвати отой зашморг, поки він ще не такий тугий. Але що саме треба робити? Як перехитрити гітлерівців? (І. Головченко та О. Мусієнко).

хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька). 2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).