Фразеологічний словник української мови
РОЗЗЯВИТИ

аж ро́та роззя́вити. Виявити сильне здивування, захоплення або великий інтерес до чогось. Взяли слуги Іванка й одягли в царську одіж. Коли його повели на полуденок, то і сам цар аж рота роззявив — ледве його впізнав (Три золоті сл..); “Кланяйся,— шепче мати,— це твій хазяїн”. Я аж рота роззявив. Оце хазяїн? Та він же на дурного Ілька схожий (Григорій Тютюнник). аж роти́ пороззявля́ли (про всіх або багатьох). В хаті всі притихли. Чути було ззаду голоси: — Не вставай!.. Вухами слухайте! Дітвора біля стола — аж роти пороззявляли, зацікавлені (А. Головко).

(і) ро́та не розкрива́ти (не роззявля́ти) / не розкри́ти (не роззя́вити). Мовчати, нічого не говорити. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (О. Гончар); — Хоч голову скрути, Про мене!.. Я тепер і не роззявлю рота (П. Гулак-Артемовський).

не дава́ти / не да́ти і ро́та роззя́вити (розтули́ти) кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь можливості висловитися. — Як же мені розказувати, — сердито озвався дід,— коли не даєте й рота роззявить (О. Стороженко); Як тут говорити, коли не дають і рота розтулити (Укр.. присл..).

роззявля́ти / роззя́вити паще́ку (пе́льку) на кого і без додатка, вульг. Кричати, лаючи кого-небудь, скаржачись на когось і т. ін. (Русаловський:) Чого ти так пащеку роззявив? Та нехай тобі заціпить! (І. Карпенко-Карий). пороззявля́ли пе́льки (про всіх або багатьох). — Коли б я не ходив у походи і не бачив турків.., ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють (З. Тулуб).

роззявля́ти (розкрива́ти) / роззя́вити (розкри́ти) рот (ро́та). 1. Починати говорити, висловлювати якесь бажання. Добре йому (дуці) у палатах під кришею (дахом) Вина-горілочку пить. ..Рота як слід він не вспіє роззявити,— Зараз готове усе (П. Грабовський). розтули́ти ро́та. Чубенко даром рота не розтулить, .. він зараз кричатиме про Донбас, про мету, про революцію (Ю. Яновський). 2. на кого і без додатка, грубо. Починати лаяти кого-небудь, кричати на когось. Іду я по ризі (землі) та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: “Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила!” (І. Нечуй-Левицький). 3. Виявляти велике зацікавлення, захоплення чи здивування, слухаючи когось або розглядаючи щось. (Сторож:) Тож як почне розказувать, де він тільки не бував і чого він не видав, так тільки рота роззявиш (М. Кропивницький); У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: РОЗЗЯВИТИ


матиме такий вигляд: Що таке РОЗЗЯВИТИ