РОЗБИВАТИ

лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. (Омелян:) Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко). 2. Долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь. Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник); Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле). 3. перев. чого. Боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках. Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами

ло́бом горі́хи розбива́ти. Марно витрачати зусилля, час, займаючись справою, не вартої уваги. — А кажуть, що комендант до вас кожну ніч ходить.— Ну, досить лобом горіхи розбивати (Григорій Тютюнник).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар). 2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти се́рце (ду́шу) чиє (чию), кому і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань і т. ін. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко); За оцим рогом підстеріг її (Оксану Сергіївну) знехтуваний поклонник і сказав, що вона розбила його серце (Ю. Яновський); Чи то недоля та неволя, чи то літа ті летячи Розбили душу (Т. Шевченко). розби́теє се́рце. І тепер я розбитеє Серце ядом гою… (Т. Шевченко); В розбитім серці не шукай снаги (П. Грабовський).

розбива́ти / розби́ти кайда́ни (пу́та). Звільнятися від насильства, рабства; ставати вільним. Не насмілюються (люди) звести очі на Хо, глянути страхові в вічі… Хо знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани (М. Коцюбинський); Там, де змагається Захід, Там, де прояснює Схід,— Треба, товаришу, брате, Пута порвати, розбить! (П. Усенко).

розбива́ти / розби́ти ніс (но́са). Зазнавати поразки, невдач, неприємностей, намагаючись зробити що-небудь. От подивимося, що з тебе вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають (Григорій Тютюнник).