ПУСКАТИСЯ

пуска́тися / пусти́тися бе́рега. 1. Занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки. Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома. Він розбещується, пускається берега (З газети); Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінький день гуля та гуля… Зовсім пустився берега… (Панас Мирний); Пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (Василь Шевчук). 2. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Шалений струс серця, удар крові в обличчя, знову шум у скронях і... Вже вона (Надійка) була внизу, стояла, не здаючи собі справи, остаточно пустившись берега, перед Сидором Сидоровичем (В. Козаченко); Люди пустились берега й у нестямі раптом осміліли, в одчайдушних запитаннях намагалися розгорнути всю свою безмежну трагедію (І. Багряний). 3. Робити що-н

пусти́тися / рідше пуска́тися в забрі́д, ірон. Не стриматися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін. Там (в гаремі) зроду жевріє любов, І як порою запалає, То з толку хоч кого збиває, Се і Знеможенко дознав: Ет, як мудривсь, стерігся, штився, А все-таки в забрід пустився (Укр. поети-романтики..).

пусти́тися / пуска́тися на свої́ кри́ла. Почати самостійно жити, турбуватися про себе. Сів на могилу (син) й думає, що тепер робити? Чи йти до школи й далі, чи пуститися уже на свої крила? (Три золоті сл..).

спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно. 1. Зазнавати поразки, невдачі в чому-небудь, втративши будь-яку надію на поліпшення. А ви й не пишете мені, .. чи має мене рятувати (Спілка), чи ні. Хай би вже знав, чи маю пускатися на дно, чи ще можу ногами дриґати (М. Коцюбинський); (Курінний:) Записку віддай в руки самому Петрові Карповичу… Одним словом, хай рятує, бо можу піти на дно (М. Зарудний); // Переставати чинити опір чому-небудь, змиритися з чимсь. Не трать, куме, сили, спускайся на дно (Укр.. присл..). 2. Морально спустошуватися, опускатися. Шкода їй було колишнього чоловіка. Покалічений, безпорадний, він пропаде без належного догляду. Зіп’ється з горя і піде на дно (М. Ю. Тарновський). спу́щений на дно. Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (І. Франко).