ПУЗО

від (од) пу́за, зі сл. ї́сти, годува́ти, нагуля́тися і т. ін. Досхочу. — На фронт би швидше. Там хоч годуватимуть від пуза,— висловлював він (Денис) заповітну думку (Григорій Тютюнник); — Ну чого ж це ти такий сумний? Дружок твій жениться, нагулявся ти на весіллі від пуза (Є. Гуцало); — От понаїдались кавунів! Що називається, од пуза. Далі їсти вже нема змоги — нікуди (В. Нестайко); Іван старався (рубати дрова й допомагати поварові) з усіх сил, тим більше, що годували од пуза: скільки живе, не їв Іван стільки м’яса та сала (А. Дімаров).

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).