ПРЯ

іти́ / піти́ на прю з ким—чим, уроч. Вступати у боротьбу, в бій з ким-, чим-небудь. На прю йдемо Ми з ворогом проклятим (М. Рильський). ви́ступити на прю. Впустить в Полтаву військо його мосці? Е, ні, даруйте, тут нема дурних. Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звідси й вдаримо на них .. Але ж полковник не веде і вухом. Невже ж так і не виступим на прю? (Л. Костенко); // Суперечити. — Та хіба ж це качки? .. Одно воображеніє (уявлення).. Умаляв свій гріх Дмитрик Хекало, племінник .. тих самих, що з ними рідко хто в Козачому Валу ішов на прю (М. Рудь).

става́ти / ста́ти на прю з ким, проти кого—чого і без додатка, книжн. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь. Кров кипить… Ставай на прю! Хто відважний? Згинь же, вороже проклятий! (М. Вороний); На прю стає холодний ранок: ще схід дрімає в сизій млі, а голубий як льон, серпанок затлівсь над скибами ріллі (М. Драй-Хмара); На прю ми стали проти царства тьми, Що оскверняє море й суходоли (М. Рильський); Чому тепер боюся смерті? Мабуть, тому, що вона невидима, що неможливо стати з нею віч-на-віч на прю (О. Іваничук); уста́ти на прю. — Колись, як Байрон гордий оповів, в такій же хаті Манфред відпочив. Щоб знов на прю із фатумом устати (М. Рильський).