ПРОХІД

не дава́ти / не да́ти прохо́ду кому і без додатка. 1. Наполегливо, невідступно переслідувати кого-небудь (проханнями, розмовами, залицяннями і т. ін.). — Коли хочете знати,— проходу не дає (Наталка), щоб я написав до їхньої шкільної стінгазети спогади про громадянську війну (Ю. Яновський); Годиться з’ясувати стосунки, бо він мені проходу не даватиме (Є. Гуцало). 2. Виводити кого-небудь з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. Покойові їй проходу не дають: пройде вона — очима так і проводять, за спиною регочуть (Панас Мирний); Багачі своїми поглумками проходу не давали (О. Гончар); (Павло:) От же ні Панько, ні Клим, ні Терешко не тікають додому, а ми вернемось, і там, серед своїх людей, засміють, проходу не дадуть! (І. Карпенко-Карий).