ПРОНИКАТИ

проника́ти / прони́кнути в (саму́) ду́шу (в се́рце, до се́рця) кого, кому і без додатка. 1. Доходити до розуміння стану, почуттів, думок кого-небудь. Верхня губа її, вкрита золотистим пушком, ледь помітно дрижала, а очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу (А. Шиян); Не здатні (примітивні твори) проникнути в серце читача, торкнутися живих струн його душі (З газети). 2. Виклика́ти хвилювання, зворушувати. Козак Гаркуша у М. Л. Кропивницього був сповнений шляхетності, чарівності у поведінці і духовної краси. Голос його проникав у душу (Минуле укр. театру); Піднявся страшний крик попечених, що проникав до серця тих людей, котрі дивились на ту страшну смерть (І. Нечуй-Левицький).