ПРОКОВТНУТИ

проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.— Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки,— москаль проковтне нас без солі! — Потерпимо трохи! — кричали й старі (М. Лазорський).

проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язика́ (язи́к). Зробитися мовчазним, замовкнути. Вчений музика тут-таки пожалував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався і наплів сім мішків вовни щодо експансії глухих музикантів, яких породив і розбестив мікрофон (А. Крижанівський); Ярина злякано глянула на нього (міліціонера), примкнула сполохані вії, притулилась до коня. — Ви, громадяночко, може проковтнули язик? (М. Стельмах); Хоч би слово сказав, а то затягнув язик і мовчить (І. Цюпа). проковтну́ти язики́. — Цить-бо,— урвав пісню бандит.— Сказав же: проковтніть язики (І. Муратов). затягну́ло язика́ кому, безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло язика (С. Воскрекасенко).

що (й) (мо́жна) язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. (Явдоким:) Мабуть, смачна (горілка), що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).