ПРОБІЙ

іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й). 1. Силою проникати або намагатися проникнути куди-небудь. (Свинельд:) Нарешті місто загорілося, і тоді знали ми, що все пропало. Тому повернули коні і пішли пробоєм туди (Ю. Опільський); Старшину Векленка було вбито саме в ті хвилини, коли німці полізли на пробій (Ю. Яновський). 2. Добиватися, досягати настійливо чого-небудь, долаючи будь-які перешкоди, докладаючи великих зусиль. — Таке життя, тату, що треба в нього пробоєм іти, живохватом! Тільки тоді чогось досягнеш... (О. Гончар); В умінні йти до наміченої мети пробоєм Ользі з Олею не зрівнятися (Ю. Шовкопляс).