ПРИСТАНОВИЩЕ

оста́ннє пристано́вище чиє, кого. 1. Місце, де хто-небудь похований, де знаходяться чиїсь останки. Він думав про Люду, і жаль стискав йому серце… Хоч би знати, де саме її останнє пристановище (М. Трублаїні); // Місце, де загинуло щось. Останнє пристановище легендарного корвета (“Витязь”) — морські глибини біля східного узбережжя Корейського півострова (З журналу). 2. Те, що є місцем перебування, якоюсь опорою і т. ін. для когось. (Шервуд:) Як бачите, життя знову насміялося з мене. Ідея спокути через власне страждання була моїм останнім пристановищем (О. Левада); Так, на Підляшші її (“бороду” — недожате колосся) називають перепілка, а на Поліссі “перепелиця” — це ніби останнє пристановище для цього птаха (Звичаї нашого нар.).