Фразеологічний словник української мови
ПРИРОСТИ
но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй. Мимо дому проходив — ноги до землі прикипали, трохи було на Троянівку не звернув (Григорій Тютюнник); Вона (Мелашка) хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (І. Нечуй-Левицький).
язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Не сподіваючись цієї зустрічі, я відхилив двері в коридор, а навпроти вона. Сполохано глянула в очі, опустила довгі вії. У мене язик мов приріс до піднебення (Ю. Збанацький); “Його благородіє” не забалакало, воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний); — Чуєте, який я красномовний… А примусьте мене зараз заговорити, хоч словечко витиснути, коли язик присох до піднебіння (В. Речмедін). язики́ поприсиха́ли в ро́ті (про багатьох). Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Яновський).
як (мов, нена́че і т. ін.) прирі́с до землі́. Хтось не може зрушити, зійти з місця; остовпів, нерухомий. А у Оксани і руки, і ноги затрусились, стала, як укопана, як приросла до землі, ні з місця, ні пари з уст… (Г. Квітка-Основ’яненко); Тодозя оступилась од князя й почувала, що в неї не стає сили рушити з місця: вона од жалю та горя неначе приросла до землі (І. Нечуй-Левицький).
но́ги (п’я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) перев. чиї до чого. Хто-небудь не може зрушити з якогось місця, йти далі або уповільнює ходу. — А про рідний край ти мені не нагадуй. Мимо дому проходив — ноги до землі прикипали, трохи було на Троянівку не звернув (Григорій Тютюнник); Вона (Мелашка) хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (І. Нечуй-Левицький).
язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Не сподіваючись цієї зустрічі, я відхилив двері в коридор, а навпроти вона. Сполохано глянула в очі, опустила довгі вії. У мене язик мов приріс до піднебення (Ю. Збанацький); “Його благородіє” не забалакало, воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний); — Чуєте, який я красномовний… А примусьте мене зараз заговорити, хоч словечко витиснути, коли язик присох до піднебіння (В. Речмедін). язики́ поприсиха́ли в ро́ті (про багатьох). Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Яновський).
як (мов, нена́че і т. ін.) прирі́с до землі́. Хтось не може зрушити, зійти з місця; остовпів, нерухомий. А у Оксани і руки, і ноги затрусились, стала, як укопана, як приросла до землі, ні з місця, ні пари з уст… (Г. Квітка-Основ’яненко); Тодозя оступилась од князя й почувала, що в неї не стає сили рушити з місця: вона од жалю та горя неначе приросла до землі (І. Нечуй-Левицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ПРИРОСТИ
матиме такий вигляд: Що таке ПРИРОСТИ
матиме такий вигляд: ПРИРОСТИ
матиме такий вигляд: Що таке ПРИРОСТИ