ПРИПАСТИ

пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти. 1. Залишатися без ужитку, не використовуватися. Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л. Костенко); Результати нелегкої праці геологів припадають пилюкою на полицях (З газети); // Бути забутим, далеким і т. ін. Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (Олександр Олесь). пилко́м припа́сти. І десь за тропою за голубою Дитинство і юність пилком припаде (А. Малишко). 2. Перестати існувати; щезнути, забутися. Було та минуло — вже й порохом припало..,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже обридло життя (І. Нечуй-Левицький). 3. Старіючи, ставати кволим, безсилим. Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу… (Марко Вовчок).

припа́сти губа́ми. 1. перев. зі сл. вода́, скля́нка і т. ін. Спрагло пити щось. Ухопившу давню мідну кварту, що стояла на лаві, Ілля зачерпнув води й жадібно припав губами (І. Сочивець). 2. до кого—чого. Цілувати кого-, що-небудь. Іполит поклав дорогу пелюстку на долоню й припав до неї губами (В. Канівець).

припа́сти до ми́слі кому. Зацікавити кого-небудь; сподобатися комусь. (Тетяна:) Помічаю я, що ти йому неабияк до мислі припала (М. Кропивницький); (Маруся (до Галі):) Щаслива ти, що ти така весела. А з ким же більш ти любиш танцювати? Хто більш усіх припав тобі до мислі? (В. Самійленко).

припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) до кого—чого. Задивитися на когось—щось, замилуватися ким-, чим-небудь. Жінка підійшла до великої карти на стіні і зором припала до ясної зірки (В. Кучер); Перевів (Сахновський) на Наталку погляд.— Трохи литка виглядає в ажурній панчішці,— припав до неї поглядом (А. Головко).

припа́сти / припада́ти до се́рця (до душі́) кому. 1. Викликати у когось симпатію, почуття кохання, сподобатися кому-небудь. Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (Легенди..); Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський); Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина… Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук); — Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (З газети); А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (Легенди..). 2. Зворушити кого-небудь, сподобатися комусь (про художні твори, музику і т. ін.). Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси.., для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (

припа́сти / припада́ти до смаку́ кому. 1. Виявитися співзвучним чиїмсь думкам, роздумам, сподіванням і т. ін.; зацікавити когось (про що-небудь). Олеся знала з романів про того Купідона та Амура, й ті слова дуже припали їй до смаку (І. Нечуй-Левицький); — Розмова припадає мені до смаку (І. Нечуй-Левицький). 2. Захопити кого-небудь, сподобатися комусь. — Шукаю відповіді на запитання: чому ви припали до смаку отій Катерині? (Н. Рибак).

припа́сти се́рцем до чого. Дуже захопитися чим-небудь, віддаючи свої сили, здібності, талант і т. ін.; полюбити щось. Дмитрова наречена залишилась у селі, ланковою призначили, до роботи серцем припала (П. Інгульський); // Виявити велику шану, щіру відданість чому-небудь. Краю мій зелений, вічная дорога, .. Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице́, обли́ччя. Потемніти, набути сірого кольору; змарніти. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка); Пролежав він (старий Джеря) тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).