ПРИЛЯГТИ

припа́сти / припада́ти до се́рця (до душі́) кому. 1. Викликати у когось симпатію, почуття кохання, сподобатися кому-небудь. Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (Легенди..); Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський); Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина… Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук); — Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (З газети); А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (Легенди..). 2. Зворушити кого-небудь, сподобатися комусь (про художні твори, музику і т. ін.). Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси.., для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (

се́рце приверта́ється (го́рнеться, пригорта́ється, хи́литься, схиля́ється, приляга́є) / приверну́лося (пригорну́лося, схили́лося, прилягло́) кого, чиє до кого і без додатка. Хто-небудь відчуває потяг, симпатію, любов до когось. Приверталось її серце до Романа (М. Стельмах); — Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться (Марко Вовчок); (Мар’яна:) Та воно якось і кохать простого парубка не пристало тепер, до козаків скорій (скоріше) серце схиляється (С. Васильченко); Серце ж моє не пригорнеться до тебе, Петрусю, очі не зглянуться (Ганна Барвінок); — Трапляється часом, що (серце) .. до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Марко Вовчок).