ПРИКУРИТИ

дава́ти / да́ти прикури́ти кому і без додатка. 1. Сварити, гостро критикувати кого-небудь; не поступатися кому-небудь у чомусь, зміцнювати свій вплив на когось. — А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже .. дає прикурити Перегуді (В. Кучер); Зранку лорд-висуванець давав прикурити своїм підлеглим ньютонам і відбував у яблуневий сад для проведення експериментів (А. Крижанівський); Ну, що? — запитав Телюков,— Дав, ой дав прикурити! — натягав технік шапку на голову.— На все життя запам’ятаю (І. Гребенюк). 2. Завдавати поразки кому-небудь. — Що ж ти наміняв на просо чи на кукурудзу? — А нічого, окрім звістки від німецьких солдатів, що в Сталінграді таки дають прикурити! (П. Автомонов); Коли ж наша команда перемогла — радість болільників сягає найвищого ступеня ..— Молодчики! Голубчики! Дали прикурити! Два — нуль! (О. Ковінька).