ПРИКОВУВАТИ

прико́вувати / прикува́ти (до се́бе) о́чі (зір) чиї (чий). Привертати чиюсь увагу, приваблюючи своїм виглядом. Простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на сторожі поміж річкою та шпичастими горами, що блакитними тінями лягли на блакитному небі і приковують до себе очі (М. Коцюбинський); Дивився (Пасюга), як вона йде поміж високих старих осокорів. Щось було в її поставі таке, що подобалось, що приваблювало, що приковувало його зір… (Є. Гуцало).

прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого. Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу). Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка (З журналу); Палія хвороба надовго прикувала до ліжка. Пив горілку з порохом — не помагало (Ю. Мушкетик); Трохи не все місто висипає на вулицю. Тільки ті, кого лиха хвороба приковує до ліжка, зостаються у хатах (Панас Мирний); // Приписати постільний режим комусь (перев. про лікарів). Мене прикували до ліжка і не кажуть, коли дозволять навіть сидіти (М. Коцюбинський). прико́ваний до лі́жка. Наум Харитонович, хоч і хворів останній час і часто лежав, прикований до ліжка, цікавився громадськими справами, як і раніш (А. Головко).