ПРИКМЕТА

ма́ти (собі́) на прикме́ті (на примі́ті). 1. кого. Виявляти інтерес, придивлятися до когось, виділяючи його серед інших. — Нехай Улас та Іван до тебе не чіпляються, бо для тебе маємо на прикметі когось кращого од тих двох лобурів (І.Нечуй-Левицький); — З нього був би неабиякий наводчик. Я мав його на прикметі (О. Гончар); — Не хочу я сватать Варки,— сказав Микола,— бо маю собі дівчину на приміті (І.Нечуй-Левицький). 2. кого. Спостерігати, стежити за ким-небудь, постійно пам’ятати про когось. Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем (І.Нечуй-Левицький); // Запідозрювати когось у чому-небудь. Кожний легінь, котрий кємкував (розумів), що його мають на приміті,— уже був насторожі (Г. Хоткевич); Килина так говорила, ніби когось і на приміті мала. Бо що там не плещи, а стіну ж таки повалив хтось (Є. Гуцало). 3. що. Не розголошуючи, думати про що-небудь, намічати щось. — Сидір собі мав на примі