ПРИКИДАТИ

прикида́ти / прики́нути в голові́ (в думка́х, ду́мкою і т. ін.) що. 1. Уявляти план якоїсь дії, розмірковувати над чимсь. Дзелендзік прикидав собі в голові, як краще замінувати ту дорогу, щоб не пропустити жодного фашиста (Ю. Збанацький); Вигрівались (селяни) на нежаркому осонні і прикидали в думках, до чого братися тепер, з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Ю. Бедзик); Прочитавши половину книжки, вона думкою прикидала, хто кого зрадить, хто з ким побереться, і рідко коли помилялась! (В. Підмогильний); В саду Мічуріна він угледів великий бізнес і вже навіть прикинув у думках усі можливості цього сміливого починання (О. Довженко). 2. Визначати приблизну кількість чого-небудь без точного підрахунку. Омелян мимоволі прикидає в голові, скільки є грошей в калитці, і відсовує її до Терентія (М. Стельмах); // Визначати якісь можливості чого-небудь. Вона мимохідь зазирнула всередину їхнього

прики́нути / прикида́ти о́ком на кого—що. Оглянути когось, щось з метою визначення обсягу, розміру, кількості і т. ін. Коли закінчили вичитувати і я прикинув оком на тих, кого викликали, то побачив, що мало хто залишився в тій конурі (Ю. Збанацький).