ПРИБОРКУВАТИ

прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І. Карпенко-Карий). 2. Позбавити когось віри в себе, у свої сили, можливості. Гей, куди ж подівались так швидко вони, Палкі пориви, мрії юнацькі..? Що приборкало крила козацькі? (П. Грабовський); І синів ти (Україна) відважних ростила не для горя, тортур і ярма. Од крові і од сліз ошаліла, твоїх крил не приборкає тьма (В. Сосюра); // Позбавити кого-небудь волі, свободи. Воля в житті найдорожча, Але мені ти миліш: Сам я приборкав би крила, Тінню твоєю б я став (Олександр Олесь).