Фразеологічний словник української мови
ПРАДІД

з ді́да-пра́діда (з ді́да й пра́діда). 1. Споконвіку, одвічно. Прийшли двоногі звірі — убили матір, пограбували, спалили, в руїни перетворили його з діда-прадіда рідну землю (А. Головко); Хлібом-сіллю ми зустрічаємо дорогих гостей. Така вже в нас традиція з діда-прадіда (З газети); Це ж земля наша, з діда й прадіда (Б. Грінченко); з діді́в і пра́дідів. — Ми таки кривдянські Посмітьохи з дідів і прадідів,— знов сказав Микола (І. Нечуй-Левицький); з пре́дка, з ді́да. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда .. Незавидний жив козак (Л. Боровиковський). 2. Спадковий, уроджений. Багатирка була Марусина мати з діда-прадіда (П. Куліш); Іван Темний з діда-прадіда — селянин, все життя по господарству порався (Остап Вишня).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПРАДІД


матиме такий вигляд: Що таке ПРАДІД