ПОЯС

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); — Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати (В. Кучер); Кіт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш І лісочком, холодками Так на підвечерок самий Він прибув (І. Франко). 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс (П. Козланюк).

держа́ти (трима́ти) ко́ло свого́ по́яса кого. Дуже пильнувати, оберігати кого-небудь, не відпускаючи від себе. — Чим же я винна? — з плачем вимовила вона (Горпина). — Не держати ж мені його (сина) коло свого пояса, не водити на уривочку, мов щеня (Панас Мирний).

затика́ти / заткну́ти за по́яс кого. Перевершувати кого-небудь у чомусь. — Кулеметник був,— батька за пояс затикав (М. Рудь); — Ти молодець! — обняв Тарас товариша.— Професор .. Заткни усіх за пояс, щоб знали наших (Василь Шевчук); Вже тепер, хоч який молодий, він (Ґава) чув у собі доволі сили, щоб заткнути за пояс свого наставника (І. Франко).