ПОЧЕСАТИ

почеса́ти бере́зовим ві́ником кого. Побити, відшмагати кого-небудь різками. — Он учора нахвалялись (пані), що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють. — А то ж задля чого? — зацікавившись, допитуюся я.— Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко); — Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо… (І. Головченко і О. Мусієнко); І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич); // Поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати. Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко); Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).