ПОХОЛОТИ

(і (аж)) в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його