Фразеологічний словник української мови
ПОТЬМАРИТИСЯ

світ (в оча́х (пе́ред очи́ма)) тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний). 2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її (Горпини) очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

тьма́риться (тумані́є, му́титься і т. ін.) / потьма́рився (помути́вся) ро́зум кому, у кого, чий і без додатка. Хто-небудь під впливом чогось втрачає ясність думки, мислення. Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (М. Стельмах); Страшні думки вставали в Зіньковій голові, вони пекли його, палили, що аж розум його туманів (Б. Грінченко); — Як я здумаю про те (минуле), то в мене розум мутиться, в очах плями замріють!.. (Панас Мирний); Стис мені серце холод льодовий, розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Леся Українка); — Бий мене! Карай мене, Романе. Мій злочин. Я заслужив. Сам не знаю, що зі мною робилося… Мабуть, розум помутивсь у мене (А. Шиян).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОТЬМАРИТИСЯ


матиме такий вигляд: Що таке ПОТЬМАРИТИСЯ