ПОТИЛИЧНИК

годува́ти (частува́ти) / нагодува́ти (почастува́ти) поти́личниками кого і без додатка. Бити кого-небудь по потилиці. Мусила Левантина зостатися, і справді їй покращало: хазяйка вже не годувала її потиличниками і менше лаяла (Б. Грінченко); Ніколи його ніхто не бив, а батько й поготів. Бабуся в дитинстві частувала потиличниками й давала ляпанців, але то була не кара, а ласка (В. Собко).

да́ти / дава́ти запоти́личника (поти́личника) кому. Боляче вдарити кого-небудь (перев. по голові). Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (М. Стельмах); Мартоха .. дала потиличника Прісці (Леся Українка); Ніколи його не били, а батько й поготів. Дідусь в дитинстві любив дати потиличника, але то була не кара, а ласка (З журналу).