ПОРОШОК

розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) кого. 1. Знищувати, розбивати вщент. Дошкульно тіло краяли вітри, пронизували грози ятаганні,— але мене хоч в порох розітри — я знов перемагатиму в змаганні (Д. Луценко); Гнів кипить в очах суворих,— Хай не лізе клятий ворог,— Розітрем його на порох (І. Нехода); (2-й з прохачів:) Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка); // Розправлятись з ким-небудь. (Анна:) Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, що як він на нас завзявся, то зітре на порох, знищить, зруйнує (І. Франко). 2. Нищівно викривати, критикувати кого-небудь. Але в думці Горецький не мовчав. Він нищив своїх противників, громив їх впень, розтирав на порох, але вони про це нічого не знали (М. Ю. Тарновський); Один хвалько шептав другому: — Ти ж тільки не кажи нікому, Як я піймав його на слові І трахнув у своїй промов