ПОРОСТИТИ

порости́ мо́хом. 1. Давно минути, забутися, зникнути і т. ін. Що було, те мохом поросло (Укр.. присл..). 2. Зістарітися, постаріти (про людину). Одна на другу (ворони) позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли (Т. Шевченко). 3. Стати бездушним, черствим і т. ін. Коли б могли Вони збудить луну і розтриюдить рани В серцях людей, що мохом поросли .. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова… (Леся Українка).

порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.). Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися. Багато хто із цих панів соромиться свого становища, .. шукають навіть виходу — хто в “мочемордії”, хто у збиранні та виданні народних старих пісень (як Лукашевич!), хто у журбі за тим, що вже минуло і поросло травою… (Василь Шевчук); Було та минуло — вже й порохом припало й терном поросло,— думав Ломицький,— небагато часу минуло, а вже мені обридло життя, монотонне та безцвітне… (І. Нечуй-Левицький); Повставай із могил, що було та биллям поросло (Л. Первомайський); // тільки порости́ траво́ю. Давно умерти, загинути. — Нема Кирдяги.— А Прокопович? — І Прокоповича, і Череватого, і Нареченого, і Демида ..— Поросли травою (О. Довженко).