ПОПУТАТИ

лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т.ін.) попу́тав кого і без додатка. Хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі. Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. То тебе, каже, лихий попутав (Панас Мирний); — Може, й справді звір який хлопця доп’яв або лихий попутав (П. Колесник); — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? Левко похнюпився: — Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий (М. Стельмах); — А вже найбільша моя провина — що дідько попутав мене, нараяв чи напоумив мене одружитися (Т. Масенко); // з інфін. Хтось необдумано вирішив щось зробити, зважився, спокусився на щось. Та лихий його попутав провідати (дізнатися) про Хруща (Панас Мирний); І попутав же його (чоловіка) нечистий зв’язатися з тими пасажирами (В. Собко). лихи́й поплу́тав. Цього гріха Артем і сам собі не міг дарувати.—

як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без додатка. Сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь. Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа).