ПОПРОЩАТИСЯ

душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний).

проща́тися / розпроща́тися (попроща́тися) з життя́м (з (бі́лим) сві́том). Умирати, гинути. І не думайте втікати: кругом драгуни! — Хто не вийде — прощайся з життям! — По списках будуть викликати! (М. Стельмах); То була стріла в слину гадячу обмочена.. І запекло Івана під серцем, і чує він, що з світом прощається (Легенди..); Скрипаленчиха вже давно б із життям розпрощалась, коли б не трималася поки що душа в тілі надією на побачення з сином (Ю. Збанацький); Всіх барон від того часу вільними зробив, На розп’ятті в тім поклявся Та й зо світом розпрощався (П. Грабовський).