ПОНЮХАТИ

(і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули,— сердито сплюнув напарник.— Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров); Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв); Старші (сини) порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий). 2. Не мати досвіду в чому-небудь. — Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними — пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар); — Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до бага

не дава́ти / не да́ти і поню́хати кому чого. Зовсім не пригощати когось чим-небудь (перев. напоями). — Я думаю, архімандрит не давав вам і понюхати горілки (О. Довженко); Піткнувся було (писар), так йому і чарки понюхати не дали (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, нена́че і т. ін.) чемери́ці (те́ртого хрі́ну і т. ін.) поню́хав. Хто-небудь неприємно вражений чимсь, приголомшений, очманілий і т. ін. Заграв, заспівав, як мов до своєї (дівчини). А вона мені як відспівала у вікно, то я мов чемериці понюхав (Укр. поети-романтики..); Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Передайте свою колекцію в музей, це буде краще грамоти. Купець закрутив носом, неначе тертого хріну понюхав (І. Шаповал).