ПОМЕЛО

мести́ як (мов, ні́би і т. ін.) помело́м (мітло́ю) що і без додатка. Брати, забирати, знищувати і т. ін. все підряд; нічого не залишати. Наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела (І. Котляревський).

язи́к як ло́патень (лопа́та, помело́, млин) у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить говорити багато зайвого, непотрібного. Я їй наказував, щоб нікому анітелень, одначе вона таки розказала про все своїй сестрі Хотині, а в тієї язик як лопатень,— так усі й довідалися (Б. Грінченко); — А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! — буркнув Охрім (Григорій Тютюнник); (Вітровий (до Батури):) У нього язик як млин, нікому слова не дасть сказати… (О. Корнійчук).