Фразеологічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПОЛУПИТИ

лупи́ти / полупи́ти зу́би. 1. грубо. Сміятися, реготати. — Нічого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив (Григорій Тютюнник). 2. з ким і без додатка, жарт. Проводити час у веселих розмовах з ким-небудь; розмовляти. Не швидко прибіг лакей на генеральшин крик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною (Панас Мирний); Можна й біля ґанку зуби полупити (Ю. Збанацький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОЛУПИТИ


матиме такий вигляд: Що таке ПОЛУПИТИ