ПОЛОСКАТИ

полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин. Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (І. Нечуй-Левицький).

пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) .. Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П. Гулак-Артемовський); (Денис:) Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини (горілки), щоб хоч зуби пополоскать? (М. Кропивницький).