ПОЛИШИТИ

лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Гончар); // Запам’ятовуватися якимись вчинками, справами. Там, де .. кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля без тіні, без билинки… Чи не такий слід лишав за собою Аттіла? (М. Коцюбинський).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси (Г. Ф. Квітки-Основ’яненка) не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети). 2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її (руїни) корені, аби грядущі (ті, що будуть жити в майбутньому) хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).