ПОЛЕТІТИ

(аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде (Гаврило) вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий (Антосьо) іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..). 2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. (4-й повстанець:) Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його (пана), — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила (Марія).. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко). 3.

аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р’я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.). Дуже сильно, завзято. Б’ють козаки панську челядь, аж пір’я летить (С. Васильченко); (Хмельницький:) Сьогодні ми переможемо… Дивись, козаки почали рубати крилатих (гусар). Ох, і дають, аж пір’я сиплеться (О. Корнійчук); — От в Росії та на східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір’я полетіло (С. Чорнобривець).

дмухни́ і розси́плеться (похи́литься, полети́ть і т. ін.) на кого і без додатка. Уживається для підкреслення надмірної фізичної слабості, виснаженості кого-небудь. (Тарас:) .. Худенька (Леся), кволенька… Дмухни — і похилиться (Л. Смілянський). дмухну́ти і розси́плеться. (Павло:) А ти (тестю) вже так перезрів, дмухнути на тебе, і розсиплешся (О. Корнійчук). дмухни́ і полети́ть за ві́тром. Яцубі просто душа болить дивитись, яка його донька худа,— дмухни — й полетить за вітром (О. Гончар).

іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), грубо. Зазнавати цілковитого провалу, краху; пропадати, гинути. Такий маю здоровий вигляд (хоч, знаєш, не завжди, один день, одна тривога — і все летить до чорта) — а в дорозі загублю все (М. Коцюбинський); Я тільки жду програми галицької газети, щоб фінал до німецької статті написати на тему: ось зерно нової партії слов’янськоєвропейської. Коли це бац! При помочі двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов); Коли жінки де замішались і їм ворочати (керувати) дадуть; .. Прощайсь навік тогді (тоді) з порядком, Пішло все к чорту неоглядком (І. Котляревський).

леті́ти (іти́) / полеті́ти (піти́) догори́ дном (дри́ґом, нога́ми і т. ін.). Зазнавати краху, втрачати будь-яке значення, силу і т. ін.; рушитися. Усі плани летіли догори дном (З газети); — Коли б і зовсім всі наші наміри не полетіли догори дриґом (А. Головко); — А приїхав оцей заводський (Заруба), і все пішло догори дном (В. Кучер).

леті́ти / полеті́ти ві́тром (як ві́тер), перев. куди. Дуже швидко бігти, їхати, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. (Михайло:) Куди ж ти, мов вітер?.. Іванко справді вітром летів в оселище (А. Хижняк); — Я, як зачула, то й полетіла вітром, не тямлячись, тільки одна молитва у серці стояла — тебе застати, тебе рятувати (М. Старицький).

леті́ти / полеті́ти до ді́дька (до бі́са, к бі́су і т. ін.). Зазнавати краху, переставати існувати, діяти; рушитися. Ці настанови мають силу лише до певних меж, досить створитись у дорозі гострій ситуації, як одразу всі вони летять до дідька (О. Гончар); При помочі (за допомогою) двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов).

леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т. ін.), ірон. 1. до кого—чого, куди. Дуже швидко бігти, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. Сторчака летів додому (П. Куліш). Сторч головою лечу до хатини.. і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах). вліта́ти сторч голово́ю. Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (М. Стельмах). 2. Падати. — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах); Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко); Наткнувся (чоловік) на Івася,.. поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний); Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчака (А. Хижняк).

леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́). Дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи). Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький); Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Голованівський); Собаки аж за п’яти хапають, а Кирило Іванович як стріла летить (Панас Мирний).

леті́ти / полеті́ти у прі́рву. Зазнавати повного краху, невдачі; рушитися. (Терлецький:) Ні, Ірино! Не можу я, щоб всі мої надії, Майбутнє наше через цей обрубок Дірявої якоїсь каменюки Летіли в прірву (Л. Дмитерко).

леті́ти / полеті́ти шкере́бе́рть. Зазнавати краху; рушитися, пропадати і т. ін. — Все летіло шкереберть, все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар); Думалось, ось вона прийшла пора, і раптом полетіло все шкереберть… (І. Цюпа); — Це ж твої плани полетять шкереберть? (П. Автомонов); // Не давати результату; не виходити. — Отак здається, наче все знаю і вмію, а почну щось робити — шкереберть летить (М. Тарновський).

полеті́ти в пові́тря. 1. Розлетітися на шматки від вибуху; вибухнути. Пароплав, на якому він мав повезти міни, полетів у повітря біля турецьких берегів (Ю. Яновський). 2. Даремно пропасти. Художник (Ференц) непокоївся, що будинок зірвуть, і вся праця його полетить у повітря (О. Гончар).

ті́льки бри́зки полетя́ть від кого—чого. Нічого не залишиться від кого-, чого-небудь. Тим часом вийдуть (піші) з города .. та вдарять на знетямлених напасників так, що од них тільки бризки полетять! (П. Загребельний).

ті́льки пух полети́ть. Безжалісно, немилосердно. Діставши прочухана від Гриценка, він (Іван) крикнув йому: “Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій — начальник, кишне твого старого чорта з роботи, тільки пух полетить” (І. Сенченко).

(як (мов, ні́би, і т. ін.)) полеті́ти за (із) ві́тром. 1. Набути розголосу, поширитися. За вітром слава полетіла. По всіх усюдах і кутках (Л. Глібов). 2. Безслідно зникнути, пропасти. Її честь, яку здобула собі довгою службою у своєї пані, тепер розвіялася, немов із вітром полетіла (О. Кобилянська).