ПОЛА

із поли́ в полу́, зі сл. відда́ти, переда́ти і т. ін. Безпосередньо від одного до іншого. Не довго торгувались .. і стригун (кінь) із поли в полу перейшов до мене (Збірник про Кропивницького).

по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Беззастережно, за будь-яких обставин поривай стосунки з ким-небудь лихим, недобрим або уникай їх. Од ледачого поли вріж та тікай (Укр.. присл..); — А хто вас знає, ви усі до вінця такі гарні та тихі, хоч у вухо бгай, а після вінця зараз закрутять веремія, хоч поли вріж та тікай! (І. Нечуй-Левицький); (Грицько:) Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай (Панас Мирний). по́ли врі́зати (рі́зати) та тіка́ти. Христя від його поли ріже та тікає, а він, як реп’ях той, учепився (Панас Мирний); // Швидше залишай, покидай (про місце, територію і т. ін.). — Я дуже співчуваю панові... Звичайно, з наших проклятих місць поли вріж та тікай... (М. Старицький); (Дудар:) Це така казка, що полу вріж та тікай... (Л. Смілянський).

(як) врі́зати по́ли (полу́) від кого—чого. Зовсім перестати бувати десь, уникати когось. Після того, як поли врізав (Грицько) від Чіпчиної хати, казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний).