ПОКОТИТИ

і го́ри покоти́ти. Справитися з найважчою роботою, з найскладнішими завданнями. Коли б то Йван схаменувся Та з Дону вернувся! Я б ні о чім не тужила Й гори б покотила! (Укр. поети-романтики..).

коти́ти / покоти́ти бо́чку на кого. Наговорювати щось на кого-небудь, безпідставно звинувачувати когось у чомусь. Начальник управління котив на нього, Грека, бочку. Це спочатку здивувало Василя Федоровича, а далі обурило (Ю. Мушкетик); Стосенко вдачі був доброї, товариської: коли ти з ним ладком, то й він на тебе не покотить бочку (Є. Гуцало).

хоч покоти́, зі сл. нема́. Абсолютно, зовсім. — Спробуй .. купити в нашому районі соснову або дубову дошку! Нема ніде, хоч покоти (П. Автомонов).