Фразеологічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПОКІНЧИТИ

покі́нчити з собо́ю. Позбавити себе життя, вчинити самогубство. І саме тому, що — на випадок катастрофи — у нього було тепер чим покінчити з собою, він почував себе майже в цілковитій безпеці (О. Гончар).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОКІНЧИТИ


матиме такий вигляд: Що таке ПОКІНЧИТИ