ПОЗІР

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).

на пе́рший по́гляд (по́зір). На основі поверхового ознайомлення з чимсь, не вникаючи в суть. Ішов справді парубок. На перший погляд, йому, може, літ до двадцятка добиралося (Панас Мирний); Всі ці люди (члени приймальної комісії) здавалися спокійними тільки на перший погляд і лише тому, що вміли себе тримати (Григорій Тютюнник); Перша увійшла Зоня, а за нею він. Змінився на перший позір не дуже (О. Кобилянська).

на позі́р, рідко. 1. На основі першого враження, поверхового ознайомлення і т. ін. До розбудження гордості в його душі причинилося богато (багато) малих і на позір невинних обстоятельств (обставин) (І. Франко); Думитрашко за тогочасними звичаями був на позір побожною людиною (З журналу). 2. зі сл. нема́є. Зовсім, абсолютно. І на позір немає кавунів, а сіяв густо (Сл. Б. Грінченка). 3. Напоказ. З відчинених дверей на подвір’я падало світло, і ми вчотирьох стояли, наче навмисне, на позір людям, які — хто злякано, а хто здивовано — видивлялись на нас (І. Муратов).