ПОЖИВА

дава́ти / да́ти пожи́ву чому. Сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Підійшов (Іван) до бібліотеки, в якій працювала Ліда .. Мав намір почекати біля будинку .. Не хотів давати поживу пліткам (Л. Дмитерко); Всі казки цікаві і дають поживу розумові, коли вони є оригінальні (Олесь Досвітній).

на (у) пожи́ву. Для харчування, споживання. Орав (Іван) поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно те на посів, те на поживу (Панас Мирний); — Люди чужії велять у поживу собі приганяти нашу худобу (Переклад Б. Тена).