ПОЖЕЖА

як (мов, ні́би і т. ін.) із поже́жі (з пожа́ру), зі сл. уско́чити, влеті́ти і т. ін. Дуже швидко, зненацька і т. ін. Уже він (Йонька) і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже дві люльки викурив, а в хаті й не думали прокидатися. Тоді він ускочив у хатину, як із пожежі: — Ти йтимеш сьогодні корову доїти чи ні? (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жі (на пожа́рі), зі сл. бі́гати. В усі боки, в різних напрямках. — Здурів! здурів! Їй-богу, здурів…— кричала Маланка, бігаючи по хаті, як на пожежі (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жу (на пожа́р), зі сл. поспіша́ти, бі́гти, пробі́гти і т. ін. 1. Дуже швидко. Початок тропаря він добре знав, що ж до кінця, то був трохи невпевнений, що скаже вірно, тому й поспішав мов на пожежу, щоб не дати очуматись законовчителю (О. Добровольський); — Голуб жінку б’є! — дзвоне (дзвонить) чутка від хати до хати, і люди біжать немов на пожежу (Панас Мирний); Замполіт послав ординарця покликати сюди Сперанського. Ад’ютант пробіг як на пожар, важко брязкаючи блискучими трофейними шпорами (О. Гончар). 2. зі сл. крича́ти, склика́ти, ударя́ти і т. ін. Дуже голосно. Обертався (Мемет) на всі сторони і скликав як на пожежу: — Усеїн! .. Места-фа-а-а!.. (М. Коцюбинський); Ось стоїть він (Петро Синичка) напідпитку На порозі гуртожитку І кричить мов на пожар: “Я вибійник! Я шахтар!” (С. Олійник).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля поже́жі (пі́сля пожа́ру). Зруйнований, занедбаний. (Семен Мельниченко:) Я покинув тебе (країну) ранньою весною; тоді ти була якась сумна, невесела, мов після пожежі (М. Кропивницький).