ПОДАРУВАТИ

подарува́ти життя́ (рідше життя́м) кому. Залишати живим, помилувати кого-небудь. Лев прокинувся, зловив її (Мишу) і хотів з’їсти. Але Миша стала благати його відпустити її і навіть обіцяла віддячити йому, якщо він подарує їй життя (Переклад М. Лукаша); Пройшли літа. Мужніє ліра. А все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (В. Сосюра); Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) п’ятака́ дав (подарува́в), зі сл. гля́нув, подиви́вся і т. ін. Неприязно, сердито, вороже. Та нам же громада цю землю одсудила...— То що, що громада? .. Секретар глянув як п’ятака дав (Панас Мирний); Він так зиркнув на мене мов п’ятака подарував (Ю. Збанацький).