ПОГЛЯД

блука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому. Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Підвівся (Чіпка) з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний); Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко); Сидить в темниці в’язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); Горпина .. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний); Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети).

вбира́ти очи́ма (в о́чі, по́глядом) що. Оглядаючи, сприймати, запам’ятовувати бачене. Хлопчина жадібно вбирав очима все, що лиш було круг нього (В. Бичко); Поки я вбираю в очі корінці книг, до мене підходять і дядько Себастіян, і завідуючий бібліотекою (М. Стельмах); Дорошенко вбирає поглядом простір лиману (О. Гончар).

відво́дити / відвести́ по́гляд (зір) від кого—чого. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Погиба подивився на скривлене болем і ненавистю обличчя Бараболі .. і одвів од нього погляд (М. Стельмах); // від кого і без додатка. Намагатися не дивитися на кого-небудь, уникати зустрічі очима з кимсь. Тітка, ласкаво дивлячись на неї (молодичку), сказала: — Нічого собі, дорідна ягода... — Й помітивши, що я відводжу погляд, додала докірливо: — А ти, бачу, й досі сором’язливий (Є. Гуцало); — Говори, Галино, що маєш,— попередив її. І тоді дружина почервоніла, відвела від нього зір: — Даниле, хтось із нас має піти до Григорія (М. Стельмах).

відрива́ти / відірва́ти о́чі (по́гляд) від кого—чого і без додатка. Переставати дивитися на кого-, що-небудь. Імператор відривав очі від гнітючого краєвиду і знову продовжував ходити по залі, вдивляючись в гладенький паркет (П. Кочура); Харкевич іноді відривав погляд від рівного, мов асфальт, грейдера і скоса поглядав на моряка (С. Голованівський); Черниш зморщився і, з зусиллям відірвавши очі від картини, суворо подивився на Блаженка (О. Гончар); Він (комбриг) хотів відірвати погляд, але його очі якось самі впали на зціплений кулак (вбитого бійця) (Ю. Бедзик).

впива́тися / впи́тися (вп’ясти́ся) очи́ма (по́глядом, зо́ром) в кого—що, перев. несхв. Пильно, не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Сафрон темними, без блиску, очима впивається в Тимофія і говорить якомога спокійніше і голосно (М. Стельмах); Жалібно-переляканими очима, крадучися, оглядались опришки, впиваючися зором в кожну темнішу від других пляму, в кожну групу дерев (Г. Хоткевич); (Хведоска:) Раз по раз, каже, як тільки він увійде в церкву, то так і ввіп’ється в мене очима (М. Кропивницький); Товариш уп’явся очима в простір (О. Ольжич); Гайдук знову вийшов з-за столу, затис підборіддя Світличної поміж пальцями, впився поглядом у її очі (А. Дімаров).

втопи́ти о́чі (зір, по́гляд) у що, рідко в чому. Пильно, уважно і невідривно вдивлятися в щось. “Завжди стане на перепоні отой лукавий сотник”,— злісно подумав пан Левенець і втопив очі в полковника (М. Лазорський); Він вхопив синка, посадив на коліна і пригорнув його свіже личко до свого блідого лиця, а потім втопив свій погляд в блискучих Марусиних очах (І. Нечуй-Левицький); // Бездумно дивитися куди-небудь, на щось, не відводячи погляду. Оленка мовчала, втопивши очі в підлогу (А. Хижняк); Хазрет не відповів. Він щось міркував, втопивши зір в одвірок (Олесь Досвітній).

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).

затри́мується / затри́мається по́гляд чий, кого. Хто-небудь задивляється на кого-, що-небудь. Ганні тепер лише тридцять і на ній завжди затримуються погляди зустрічних (Ю. Шовкопляс).

зір (по́гляд) то́не в чому і без додатка. Відкривається щось безмежне, неосяжне, дуже віддалене. Вільний степ передо мною. Тоне зір — не осягти.. (Б. Грінченко); Над ним (полем) синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... (Панас Мирний). о́чі то́нуть. Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі, вкритій лісами (І. Нечуй-Левицький).

змі́ряти (змі́рити) / змі́рювати (зміря́ти) очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Пильно, уважно оглянути кого-, що-небудь. Голубенко постояв трохи, повернувся і зміряв очима безконечну порожню палубу другого та першого класу (Г. Епік); — Жінку маєш? — цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати.— Парубкую,— відповів Василь неохоче, піднімаючи склянку з вином (М. Томчаній); Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п’ят, наче не сподівався такої упертості (М. Коцюбинський); — Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними, а непримиренними очима змірює (Погиба) Підіпригору.— Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах).

зустріча́тися / зустрі́тися з очи́ма (з по́глядом) чиїми (чиїм). Дивитися один одному в очі, переймати, перехоплювати чий-небудь погляд. Пархоменко звісив голову й зустрівся з колючими очима молодого чоловіка з тонкими губами (П. Панч); Зустрівшись несподівано з настороженим поглядом Федора Івановича, він так знітився, що відразу не догадався і сірник загасити (А. Головко).

ки́дати / ки́нути о́ком (очи́ма, по́гляд, зір і т. ін.) на кого—що. 1. Час від часу дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. Кидав (Вініус) усе оком на господиню (Н. Рибак); Він (Денис) зрідка кидає на маєток пильний погляд, немов сподіваючись побачити там брата (О. Гончар); // перев. док. Швидко, мимохідь оглянути кого-, що-небудь. Він (Дименко) обійшов машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили, і підійшов до Химочки (Г. Епік); — Це ж куди ви? — хтось звернувся й на поклажу кинув зір (С. Олійник). доки́нути очи́ма. До маленьких, низеньких (квіток) Сама нахилюсь, До високих очима докину (Леся Українка). 2. Оглядати, роздивлятися навколо, кругом себе і т. ін. От підійшов (сотник) до ставка, кинув оком сюди-туди та й крикнув грізно: — А що? (Г. Квітка-Основ’яненко); Роман, не гаючись, рішучим стрибком вискочив з окопу, кинув оком туди-сюди й одразу ж наткнувся на свого командира (О.

ко́взати / ковзну́ти по́глядом (очи́ма) по кому—чому. Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь. “Одначе обжився ти тут”,— подумав Микита, ковзаючи поглядом по цілих горах награбованого майна (Григорій Тютюнник); Матрос і капрал ковзнули по ній поглядами і говорили далі (Ю. Смолич); Підвів (завідуючий) голову і наче спросоння ковзнув очима по обличчю прибулого (В. Речмедін).

криви́й по́гляд. Підозра, неприязнь. На криві погляди він волів не зважати (С. Журахович).

лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) чий (чиї), який (які). 1. Дивитися на когось, намагаючись привернути до себе його увагу. Біжить назустріч дівча .. і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський); — Кожна ловила його погляд, намагаючись привернути увагу до себе (О. Гуреїв); Марина Хомівна піймала Тамарин погляд (А. Хижняк); А я піймав Ольошчин погляд і мовчки запитав у нього: невже правда, що вони чекають другої дитини? (Є. Гуцало); Чорні Данилові очі глибоко запали, й важко було спіймати його погляд (А. Хижняк). 2. перев. зі сл. на собі́. Помічати, відчувати, що хтось дивиться на нього, розглядає його. Він часто ловив на собі погляд Марти (В. Собко); Іноді тільки ловив несподівано на собі її очі — глибокі, пильні (С. Васильченко)

мі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. 1. Оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи. — Не пізнаєш мене? — міряючи очима, спитався Улас.— Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний); — Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах); Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: — От ще нам три богатирі! (П. Дорошко); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський); Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар). мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого. Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний). 2. якими (яким). Дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні). Тоді вона (Антоніна) міряла його злими очима.— Осел! Ви нічого не розумієте… (М. Коцюбинський); Сповненим ненависті поглядо

на пе́рший по́гляд (по́зір). На основі поверхового ознайомлення з чимсь, не вникаючи в суть. Ішов справді парубок. На перший погляд, йому, може, літ до двадцятка добиралося (Панас Мирний); Всі ці люди (члени приймальної комісії) здавалися спокійними тільки на перший погляд і лише тому, що вміли себе тримати (Григорій Тютюнник); Перша увійшла Зоня, а за нею він. Змінився на перший позір не дуже (О. Кобилянська).

на по́гляд. 1. кого, чий. Відповідно до чиєї-небудь думки, чийогось переконання. На її погляд, він був гарний (М. Коцюбинський); Нічого аморального в його одруженні з Жанною, на погляд Сидора Сидоровича, не було (Л. Дмитерко). 2. На основі першого враження, поверхового ознайомлення. Була (Орися) навіть трохи старша на погляд од своїх літ (Б. Грінченко).

не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника (таксі).. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький).

не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).

не зво́дити по́гляду з кого—чого. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; стежити, спостерігати за кимсь, чимсь. (Роман) не зводить погляду з картини, де з ніжних відтінків фарб прямо відслоюються (відшаровуються) береза і забутий стіжок сіна, ніби говорять, що вони теж живі (М. Стельмах); А красуня, кругловида і рум’яна, не зводила погляду з свого коханого (М. Чабанівський).

(ні́би) лови́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Пильно дивитися на кого-, що-небудь. Роман зістався (зостався) далеко позаду і тільки.. ніби ловив очима кінці червоних стрічок на Соломіїних плечах (І. Нечуй-Левицький).

оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом). 1. кого, що. Швидко оглянути кого-, що-небудь. Хутко очима оббіг натовп (А. Головко); Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий); Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк); Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський); Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний). 2. що. Швидко прочитати, проглянути щось написане. Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла (зім’яла) її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).

обво́дити / обвести́ очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що, де. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось; роздивлятися. Настя обводить очима шкільні стінки. В очах — сльози. Прощається (С. Васильченко); — Чи не завадив я вам? Так неждано і негадано потрапив,— обводить очима і людей, і стіни кімнатки (М. Стельмах); Вона обводить поглядом усіх присутніх (Д. Ткач); Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату (І. Багмут); — Скажіть мені, що це? Правда? — Правда,— сказав Щорс і повільно обвів очима всіх.— Раз у тисячу років куля не повинна брати людину. Це безсмертя (О. Довженко); Привітавшись з матір’ю, він обвів очима рідну хату (А. Шиян); Стулила (Тоня) злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (С. Васильченко); Збігла (дівчина) по східцях униз, обвела поглядом зал і завмерла (Л. Дмитерко); Данило обвів поглядом навколо (А. Хижняк); Рустем .. обвів
обдава́ти / обда́ти очи́ма (по́глядом) кого, перев. якими (яким). Промовисто дивитися на когось, передаючи певні почуття. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (А. Головко); Пувичка .. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним, зневажливим поглядом (І. Микитенко).

обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Гордієнко); Журба посміхнувся, обдарував офіцера не дуже люб’язним поглядом (Г. Епік); Меккінець підвів голову і обдарував Ремо приємною усмішкою (Олесь Досвітній).

оберта́ти / оберну́ти (свої́) о́чі (по́гляд, зо́ри і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, куди. 1. Дивитися на кого-, що-небудь або в якомусь напрямку. Вони все-таки дожидали, що вернуться (брати), та й обертали очі .. у всі боки (Марко Вовчок); Глухо зітхнув Панас Петрович і обернув очі до дверей (Г. Епік). 2. Покладатися на когось, сподіватися на щось. Був один… Він все до неба Свої зори обертав, .. Але голод своє діяв, Спиняв мрії запальні (П. Грабовський).

обійма́ти (обніма́ти) / обійня́ти (обня́ти) по́глядом (о́ком, очи́ма і т. ін.) кого, рідше що, перев. яким (якими). 1. Оглядати кого-, що-небудь, дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії, любові, ніжності і т. ін. І кожного (бійця) обіймає (Воронцов) теплим поглядом, і кожним гордиться (О. Гончар); Прокіп обіймав оком Гафійку (М. Коцюбинський); Тепер, коли йому, хай навіть жартома, було заборонено дивитись на неї (Марію), він просто обняв її поглядом (Ю. Бедзик); І обняла щасливим оком сіру фігурку сина (М. Коцюбинський). 2. Оглядаючи або згадуючи щось, одночасно бачити його на широкому просторі. Ліна й зараз звідси, зі степу, мовби обіймає поглядом всю ту недавню подорож, де все повите чарами (О. Гончар).

обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін) кого, що, якими (яким). Пильно, уважно, з неприхованим інтересом оглядати кого-, що-небудь. Люди зупиняються й обмацують мене очима, немов дефіцитний крам (Я. Качура); На ґанку вже стояв Антон Кужель і допитливо обмацував очима прибулих (П. Панч); — Не стояти ж мені на зруйнованому тротуарі, де тебе кожен обмацує цікавими очима (П. Колесник); Купці в сукняних чумарках і чоботях пляшками обмацували поглядом в’юки (З. Тулуб); Пройшов річковик у білому кітелі. І так само нахабно обмацав очима Іринину статуру (Ю. Мушкетик); Володимир Вікторович глянув Олексієві у вічі, обмацав усього хлопця одним поглядом (В. Логвиненко); Пряхін потис руку Багричу, помацавши його настороженими очима (Л. Дмитерко).

обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Уважно, пильно розглядати кого-, що-небудь; оглядати. Двоє військових сидять на лавці в сквері. Мій друг сідає коло них, обмірюючи очима храм (Ю. Яновський); Там береза висока Зводить голову тихо, Ліс обмірює оком Сизокрила дроздиха (А. Малишко); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Панас Мирний); Тимко обміряв очима сухеньку постать старого (Григорій Тютюнник). обмі́ряти очи́ма з ніг до голови́. Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри, обміряв його очима з ніг до голови (Григорій Тютюнник).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) (свої́м) по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони (полонені вороги) ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього (чоловіка) впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена (хустка)? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив (сержант) голову і,

обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом, перев. яким, кого. Пильно, уважно дивитися на когось, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля .. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (А. Турчинська); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка); І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом (Дніпрова Чайка).

окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) кого, що, де. Швидко, побіжно оглядати, розглядати кого-, що-небудь або обдивлятися навкруги. Через плече товариша окидаю оком нову камеру (Ю. Збанацький); Хлопці вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (І. Нечуй-Левицький); Підозріливо (староста) окидає очима Гната (М. Стельмах); Він (Тимофій) окидає поглядом подвір’я і вулицю, але ніде нікого (М. Стельмах); Вишневецький окинув оком усю ту пишну околицю (І. Нечуй-Левицький); Глянув (Синявін) назад, окинув оком навкруги, і раптом якась догадка блиснула в очах (Іван Ле); Окину бувало оком оте поле — здавалось би: що в ньому за зміна?.. не панська вона (земля) тепер, а наша, народна (І. Муратов); Яресько окинув очима степи: яка земля! (О. Гончар); Окинула зором все своє тіло, од грудей до пальців ніг. “Хіба я стара?” (М. Коцюбинський); Майор окинув зором місцевість. Міношукачі тут не допо

охопи́ти (обхопи́ти, осягну́ти і т. ін.) о́ком (по́глядом і т. ін.) що. Оглянути, побачити перед собою що-небудь повністю, на всю широчінь. Берег щодалі більше можна охопити оком. Чим далі вони в море, тим ширше відкривається їм надбережжя (О. Гончар); Була смужка вузька — Не було де ступити, А тепер — важко оком Поля охопити! (Ю. Гойда); Гори і гори навколо, не охопити їх зором (М. Шеремет); Ліси й ліси .. Скільки їх! Ні поглядом осягнути, ні перейти (М. Олійник); Іноді .. закльовувались у голові невеличкі ростки якихся (якихось) таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний). обхопи́ти би́стрим о́ком. Бистрим оком обхопив Замфір страшну картину (М. Коцюбинський).

па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) кого, що, на кого—що, за ким—чим, в що і без додатка. Дуже пильно стежити за ким-, чим-небудь або здійснювати контроль, нагляд за кимсь. Все нишпорить (в’язень) очима по стінах загорожі. Так і паси його очима, бо незчуєшся, як не стане (В. Винниченко); Після першої спроби більше не приставав (слідчий), лише пас очима оддалік та дослухався до розмов одним вухом (І. Багряний); Полю просо за током, а він мене пасе оком (Укр.. присл..); Хоч оба (обидва) ми з братом Митродором І день і ніч довкола пасли зором, В монастирі ще панував спокій (І. Франко); Він би й пішов звідси з великою охотою, та як підеш, коли, здається, кожне так і дивиться на тебе, не спускає очей, а найперше — Пистина Майорчик пасе поглядом (Є. Гуцало); // Дивитися на що-небудь, розглядати. Держачи руки під кожухом, очима пасу на всі боки (І. Франко); Ступаючи з ломакою попереду, він зухвало пас очима в глитайські двори (О. Го

перебіга́ти / перебі́гти очи́ма (по́глядом). Нашвидку перечитувати, проглядати якийсь текст. Михайло шелестів газетними аркушами, перебігав поглядом по заголовках (П. Загребельний); Я хутко перебіг очима усі об’яви й незабаром знайшов .. ту, що була мені потрібна (Олесь Досвітній).

перево́дити / перевести́ о́чі (по́гляд) на кого—що. Поглядати, почати дивитися на кого-небудь іншого, на щось інше. Дівчата винувато і злякано переводили очі з одного (чоловіка) на другого (С. Васильченко); Уляна крадькома переводила свій боязливий погляд з дитини на (Федора).., і серце її замирало (Панас Мирний); Матушка перевела очі (на Гавриїла), оглядівши з ніг до голови, стала питати: — Як звуть? (І. Микитенко); Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям (С. Чорнобривець).

побі́гти очи́ма (по́глядом). Швидко оглянути що-небудь. Василина побігла очима схилом, до Бистрої (І. Чендей).

пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.). 1. по кому—чому, на кого—що і без додатка. Дивитися, спрямовувати зір на кого-, що-небудь. Парубки розгостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують, а на Марину ні один й оком не поведе (Н. Кобринська); Вже він вважав грекиню удовою, волосся стало стовбула — цариця з гострою бровою на нього оком повела (Л. Костенко); // по кому—чому. Оглядати когось, щось. Ось він (лейтенант) зупиняється на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом (П. Колесник); // тільки док. пове́сти о́ком. Подивитися на когось, щось. Повів (Філіпчук) оком по цеху, по людях, по косах, по машині: все це було його (Ірина Вільде). 2. за ким—чим. Спостерігати за ким-, чим-небудь. Тухольські громадяни, видячи її, .. з уподобою поводили за нею очима (І. Франко).

поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що. Жадібно, з напруженою увагою дивитися на кого-, що-небудь. Кузь аж ахнув, побачивши таку розкіш (тютюн). Поглинав багатство очима та все промовляв: — Божже ж мій, які добрі люди є на світі! (Григорій Тютюнник).

по́гляд (зір) прикипа́є / прикипі́в чий, до кого—чого. Хто-небудь невідступно, пильно дивиться на кого-, що-небудь. Ганна Іванівна злісно закусила губу. Її погляд прикипів до .. Лариних очей (Ю. Шовкопляс).

полосну́ти по́глядом кого. Пронизливо подивитися на кого-, що-небудь. Дівчина кинулася, полоснула непроханого свідка гнівним гострим поглядом заплаканих очей (В. Козаченко).

прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) до кого—чого. Пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Настя швидко присіла на траву, обережно взяла фото, поклала його на долоню і прикипіла поглядом до Наталиного обличчя (В. Собко); Роксолана, обернувшись до порога, зразу зрозуміла, до кого зором прикипів цей велетень. Бо ж дивились на Ярину Подолянку всі (О. Ільченко); // тільки до чого. Зосереджено читати щось. Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату спальні і знову прикипає очима до сторінки (І. Багмут); Беручи до рук газету, він одразу ж прикипав очима не до того широкого розділу, де писалось про міжнародні події. Його, мов магнітом, тягли відомості під заголовком “Боротьба з голодом” (Ю. Збанацький). прикипі́ти я́нгольськими очи́ма. Всі втупилися поглядами у цю маленьку блискучу кульку, навіть престарий Лаврін Червінка прикипів до неї .. янгольськими очима (Ю. Щербак);

припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) до кого—чого. Задивитися на когось—щось, замилуватися ким-, чим-небудь. Жінка підійшла до великої карти на стіні і зором припала до ясної зірки (В. Кучер); Перевів (Сахновський) на Наталку погляд.— Трохи литка виглядає в ажурній панчішці,— припав до неї поглядом (А. Головко).

притяга́ти (притя́гувати) (до се́бе) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) чиї (чий), які (який), кого і без додатка. Привертати чиюсь увагу, вабити. Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (К. Гордієнко); Любов Прохорівна притягала до себе заздрі погляди (Іван Ле); Ненароком зелене вікно притягає зір (Н. Рибак).

прово́дити / прове́сти очи́ма (по́глядом) кого. Довго, не відриваючись, дивитися на кого-небудь, услід комусь. Горпина стоїть на хатньому порозі біла, як хустка, і проводить того москаля очима (Марко Вовчок); Учнів молодших класів Мартин Іванович проводить поглядом до самої роздягальні (О. Копиленко).

пройма́ти / пройня́ти о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) кого. Суворо, різко дивитися на кого-небудь. Очима проймає!.. Коли б міг, то очима лизнув (Укр.. присл..); Там ангел помсти злий, суворий дух темниці, Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); Іван підсунув під лавку кошик, і машиністу нема куди ноги поставити. Але він лише подивився на Івана, пройняв його оком наскрізь (С. Чорнобривець).

прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом) кого, що. Вдивляючись, вивчати кого-, що-небудь. Данило помітив, як його промацував очима здоровий дядько (М. Стельмах); Редактор довго промацував Ярослава поглядом (Ю. Мушкетик); Лукан обома руками розгладив кущики вицвілого волосся, .. рудими очима промацав клас (Ю. Збанацький).

прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) кого. Суворо, пильно оглядати кого-небудь. — Драстуйте… Спокійно й поважно відповідає Корній, пронизуючи його своїми маленькими очима (В. Винниченко); — Чи не кур’єр — спитала вона (Марфа Галактіонівна), пронизуючи поглядом дальню фігуру, що самотньо сиділа на останньому ряду (М. Хвильовий); Довбуш мовчки прошивав його (Блоху) очима, поки той не опустив своїх (В. Гжицький); Пронизала (Галина) сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (М. Чабанівський).

пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом) кого. Дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін. Переді мною Борис Стоян з рудим їжачкуватим чубом.— Ти чому не був на першій парі? — пропікає він мене своїми гострими очима (Ю. Бедзик); Роман спересердя пропік сестру поглядом, чортихнувся (М. Стельмах).

простроми́ти по́глядом (очи́ма) кого. Подивитися на кого-небудь дуже неприязно, вороже. Горбоносий Галабурда.. простромив гострим роз’ятреним поглядом кошового (С. Добровольський); Гаврило не скоро спитав: — Це ти, блазню, промовив? Кажи! Га? От саме тоді один одного простромили вони ненависними очима (І. Микитенко).

пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд) перев. на кого—що. Задивлятися на кого-, що-небудь, кудись, виявляючи зацікавленість, інтерес. Робиш що, а очі.. пускаєш в далечінь тривожну (А. Головко); Він любощів співець. Овідій ніжний, він пускає погляди по обрію врозгін (Г. Кочур).

свердли́ти / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що. Пильно, пронизливо дивитися на кого-, що-небудь. Чарнецький наморщив лоба і очима, повними ненависті, свердлив козаків (П. Панч); За Юлькою стежить швець Раздорин, і, коли повертається вона до своєї кімнати, свердлить очима її струнку постать (А. Шиян); Дивиться (Федір) на Реву, а той свердлить його поглядом (Ю. Мушкетик); Посвердливши якусь хвилину Васька очима, я мовчки схилився над столом (Ю. Збанацький).

скида́ти / ски́нути о́ком (очи́ма, по́глядом, зо́ром і т. ін.) на кого—що і без додатка. Дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не затримуючись довго. Іван або Каленик скидали оком на його руки (М. Коцюбинський); Жінки мали велику цікавість до Єльки, але .. з хапливою крадливістю скидали поглядами на цю високошию .. обраницю (О. Гончар); — Мушу зачинити вікно, бо роботи не буде. — Бекеш лукаво скинув оком на Ровдича (Є. Куртяк); — А скільки вас,— питає становий.— Та скільки ж? — обізвався передній, волосний писар, скинувши очима на купку товаришів-гласних (Панас Мирний); — Але де вона (Маріора)? — скинув Замфір очима по винограднику (М. Коцюбинський); Він з ненавистю скинув гострим зором усю світлицю (М. Стельмах). ски́нути оченя́тами. Дівчина сміливо скинула на нього оченятами і, вихопивши з води жердину, пустотливо простягла на берег: — Хапай, служаивий, бо втону! (О. Гончар). скида́ти / с

ско́взати / сковзну́ти очи́ма (по́глядом) по кому—чому. Мимохідь дивитися на кого-, що-небудь. Перехожі сковзять (сковзають) очима по нетоптаних травах, та сонце ходить довкола, пересуваючи тіні (М. Коцюбинський); Жінка сковзнула неприязним поглядом по Тамариній постаті (А. Хижняк).

стріля́ти (стри́гти) / стре́льнути (стригну́ти) очи́ма (о́ком, рідше по́глядом) на кого, в кого, по кому і без додатка. 1. Поглядати на кого-, що-небудь, виражаючи певні почуття, емоції. Стріляючи очима поза вікна, на якусь мить вона затрималася легковажним поглядом на чорновусому козакові (О. Ільченко); Антон стрельнув настороженим оком на Катерину (С. Чорнобривець); Підперши кулаками боки, стригнула (Мар’я) очима по всіх: — А ви чого скалозубитесь? (Я. Баш). 2. перев. недок. Кокетливо, грайливо позирати на кого-небудь, полонившись кимось. Арістотель-мудрець по садочку гуля,— Бач, Аглая іде і очима стріля! (І. Франко); Орися крутилася біля Сергія Золотаренка .. Так очима на нього і стриже (Григір Тютюнник); — Ой, свекруха ж комусь попадеться,— одягаючись, сестра лукаво стрельнула оком в Данька (О. Гончар).

топи́ти / утопи́ти о́чі (по́гляд, зір) у чому, в що. Невідривно дивитися кудись, милуватися чимось. Дарма топлю очі в крайнебо блакитне, Усім воно ясне, ласкаве, привітне; .. від його ж на мене недолею віє, Як гляну в крайнебо — серденько заниє (Пісні та романси..); Очі свої він (Івась) перевів уже в небо і топив свій ясний погляд у його непрозорій блакиті (Панас Мирний); Уста з устами ізлились, І ми над зорі понеслись, В очах втопивши очі (М. Старицький); Джон втопив зір у підлогу і хвилину мовчав (І. Багмут). зато́плювати ( затопля́ти) зір. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (М. Бажан).

хова́ти / схова́ти о́чі (по́гляд) від кого і без додатка. Відвертатися, не дивитися на кого-небудь від сорому, ніяковості, незадоволення тощо. (Никандер:) То ти хочеш, щоб і я з громади випав, а батькові блудним сином став, щоб поза кутками огинався, од брата очі ховав?.. Ні, вже годі! (М. Куліш); Аж назустріч їм ще двоє школярів, років по шістнадцять, а може, й по сімнадцять. За руки взялися .. Забачивши старших, пустилися, пішли порізно, нахиливши низенько голови, очі ховають… (Григір Тютюнник); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся (Пилип Таранюк) до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (М. Стельмах); Я на тебе моргаю, а ти сховав свої очі, неначе загорнув їх у ту книжку (І. Нечуй-Левицький).