ПОВОДОК

іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь. Я знаю: не можна йти на припоні враження читача. Читач не завжди правий (Ю. Смолич); Палко засуджуючи в присутності Маринки гризотівський спосіб життя, нечесне обивательське животіння своїх батьків, ти (Дмитро Гризота) продовжував іти в них на прив’язі (В. Речмедін); — Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (М. Зарудний); — Я теж винен у цьому, товариші, коли хочете знати. Так, винен, бо ходив за Перегудою на поводку, потурав йому всі ці роки (В. Кучер). іти́ на поворо́зці. — Про Данилка не йде мова,— перебив секретар.— Можливо, він іде на поворозці в когось іншого, який прикривається маскою нейтральності (Р. Іваничук).