ПОВИМОТУВАТИ

вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. — Думаєш, довіку отак будуть пани над нами панувати, жили вимотувати, на нашій кривавиці розкошувати? (А. Головко); — Це тобі тепер не на економії за п’ятнадцять копійок жили вимотувати (М. Стельмах); Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейчикових напарників-телефоністів (О. Гончар); // Забирати багато сил, завдаючи надмірних клопотів, турбот кому-небудь. — Не зобижають вас, Григорію Стратоновичу, в нашому селі? — Та, здається, поки що я більше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будівництвом школи (М. Стельмах); — Вимотає цей сад усі жили з нас... А чи окупиться? (О. Гончар); Не знаєте, що мені ваша школа ось тут — о, що ви мені всі жили ви

вимо́тувати (мота́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) (всі) кишки́ з кого і без додатка. Мучити, знесилювати кого-небудь чимсь. — Не полюбляю я вашого брата, святенників, бо вони або милостиню канючать, або кишки з людей мотають казаннями (З. Тулуб); Після Хоми почали й інші майстри ставити йому запитання, але цехмістер зупинив їх.— Та чого ви, панове, з нього кишки тягнете? Німець не витримає: це не наш брат, жилуватий козак (З. Тулуб); Христя слухала матір, а сама думала: от і піймайся такому в невістки,— усі з тебе кишки вимотає .. буде гризти, поки загризе (Панас Мирний). повимо́тувати кишки́ (про багатьох або тривалий час). Фінк обіцяв повимотувати кишки, повідбивати печінки й селезінки, якщо пропаде хоч сантиметр турецької ганчірки (П. Загребельний); — Ну й мороки було з вами, бісові татарюги! Всі кишки мені повимотували (З. Тулуб).