ПОВИЛАЗИТИ

(і) о́чі повила́зять (ви́лізуть) кому і без додатка, зневажл. Хтось помре, загине. Коли по справедливості розберуться — випустять (з тюрми), коли не доберуться до правди — сидітимеш, поки й очі повилазять (Ю. Збанацький); — Добре знаю, що треба жити по правді. Але знаю і друге: роби по правді — очі вилізуть. Того й бредеш поміж двома берегами, рятуючи тіло і топлячи душу (М. Стельмах).

неха́й (хай) повила́зять о́чі кому, лайл., перев. жарт. Уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, недоброго побажання комусь. Нехай вашим ворогам очі повилазять, а наші рачки лазять (Укр.. присл..). нех повила́зять о́чі, діал. І Дмитро чує, як старий з серцем шепоче: — Сіль та печина з поганими очима. Хто уроче — нех йому повилазять очі (М. Стельмах).

о́чі повила́зили у кого, кому, чиї, грубо. Хтось не бачить, не помічає або не хоче бачити, помічати кого-, чого-небудь. — У тебе що, очі повилазили? Не бачиш, куди їдеш! — почулося гнівне (З журналу). баньки́ повила́зили, вульг. Мабуть, тілько (тільки) Парасці повилазили баньки, прибігла і почала брехати тому пихатому битливому панові (І. Нечуй-Левицький).

хіба́ (ж) (чи) (тобі́ (йому́, їй і т. ін.)) повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? (Дід Юхим (до Ганни):) А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. (Ганна:) Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський); — А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

щоб о́чі повила́зили. 1. кому, чиї, лайл., перев. жарт. Уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, як недобре побажання комусь. Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (Укр.. присл..); — І щоб тому й очі повилазили, хто їх (малі чарки) купує,— відповідає зять (Укр. анекдот). повила́зили б о́чі. Та повилазили б йому очі, хто це побачити може (Остап Вишня). 2. зі сл. мені́. Уживається для запевнення у правдивості того, про що йдеться. — Щоб мені очі повилазили, коли, каже, не зроблю так (І. Квітка-Основ’яненко). аби́ о́чі повила́зили. — Правду вам кажу.., аби мені очі повилазили.., як брешу (Л. Мартович).