ПОВИДАТИ

поба́чити (повида́ти) сві́та (сві́ту, світ). Побувати в багатьох місцях, в різних країнах, багато чого пізнати. (Голуб:) “Я хочу, братіку (братику), летіть, побачить світа; у нас іще багато буде літа” (Л. Глібов); — Хіба вже тебе ніхто не посвата, що ти за такого мандра підеш. Найдуться люде (люди)! .. — А я хоч із ним світа побачу (Грицько Григоренко); Світу Солонько побачити вже трохи встиг (П. Автомонов); Вона була попереду наньмичкою (наймичкою), .. так знала усякі порядки і світу повидала (Г. Квітка-Основ’яненко). наба́читися сві́ту. — Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Г. Квітка-Основ’яненко).